Вірус папіломи людини (HPV)- це найпоширеніша на Земній кулі інфекція, яка передається статевим шляхом. Більшість вірусів папіломи завдяки нашій імунній системі елімінується (ліквідується) з нашого організму протягом двох років від моменту інфікування без жодної відчутної шкоди для останнього. Ті, що продовжують персистувати (існувати) в організмі, викликають як доброякісні новоутворення, так і злоякісні ракові захворювання.
Відомо більше 100 видів HPV і більше 30 видів з них можуть викликати ракові захворювання (це так звані високоонкогенні типи вірусу) . Найнебезпечнішими високоонкогенними типами HPV є 16 та 18 тип. За даними CDC (американського центру контролю та профілактики захворювань) 90% раку шийки матки та раку анального каналу, 70% раку піхви та вульви ( зовнішні жіночі геніталії), 60% раку пеніса та близько 70% раку горла спричиняються саме HPV.
Неонкогенні типи вірусу, найбільш відомі з них 6 та 11 тип, є відповідальними за утворення кондилом та папілом (це так звані «бородавки»), які спричиняють таку низку неприємних симптомів, як свербіж, дискомфорт, біль тощо.
Іншими словами, ті типи HPV, що не викликають бородавки, викликають передракові зміни клітин епітелію (поверхневого шару шкіри та слизових оболонок), що в подальшому трансформуються в рак.
Згідно даних того ж СDС більше 90% сексуально активних чоловіків та 80% сексуально активних жінок можуть бути інфіковані HPV протягом життя. Отже, у сексуально активних людей великий ризик інфікування.
Чому сприйнятливість до цього віруса настільки висока? Це пояснює ціла низка його особливостей:
• інфікування вірусом папіломи людини можливо як під час статевого акту (вагінального, орального, анального), так і під час інтимної близькості «без проникнення». Це обумовлено тим, що передача вірусу відбувається через контакт шкірних покривів і, відповідно, презерватив не захистить на 100% від передачі вірусу, але при цьому зменшить ризик інфікування;
• при цьому можливе інфікування від партнера навіть при відсутності проявів захворювання на шкірі, наприклад «бородавок»;
• більшість людей навіть не підозрюють, що вони інфіковані HPV, бо відсутні будь-які зовнішні прояви інфекції;
• можливе інфікування вірусом навіть при наявності лише одного статевого партнера за життя, що обумовлено високою розповсюдженістю віруса в популяції.
Цікавий факт, що поява ознак захворювання можлива через декілька років після інфікування, що робить неможливим ідентифікування партнера - «джерела».
Від моменту інфікування HPV до розвитку рака можуть пройти роки, а може і десятиріччя. Ризик розвитку проявів захворювань як кондилом («бородавок»), так і раку прямо пропорційно залежить від захисних сил організму (імунітету). У людей з пригніченням імунітету, а саме у людей, які живуть з ВІЛ, та людей, які приймають імуносупресивні препарати (це медикаменти, які послаблюють імунітет), наприклад після трансплантації органів або при аутоімунних захворюваннях (запальні захворювання кишківника, ревматоїдні захворювання) ймовірність розвитку раку, спричиненого HPV в 80-100 разів вища ніж в загальній популяції.
Що ще окрім високої сприйнятливості до HPV робить його таким небезпечним?
По-перше, це відсутність можливостей на сьогоднішній день скринінгу всіх прошарків населення на виявлення персистуючого (наявного в організмі) вірусу папіломи. На сьогоднішній день діагностика HPV інфекції проводиться лише під час скринінгу на рак шийки матки у жінок від 30 років, тестування на HPV інфекції не проводиться серед чоловіків, жінок, молодших 30 років та при скринінгу ракових захворювань інших локалізацій (горла, анального каналу тощо), які можуть бути спричинені даним вірусом.
Тобто підозра на інфікування HPV може виникнути лише при перших проявах захворювання, таких, як поява кондилом, новоутворень, які мають ознаки передракових змін або патологічний ПАП тест у жінок при скринінгу на рак шийки матки.
По-друге, на сьогодні не існує лікування HPV інфекції, можливо лише лікування таких проявів інфекції, як кондилом, папілом та передракових станів, які виявлені на ранніх стадіях (це черговий наголос на те, що просто необхідно систематичне відвідування гінеколога або інших спеціалістів(проктолог, ЛОР) при появі перших ознак ).
Але є і гарна новина! Існує надійний засіб профілактики інфікування - це вакцинація до початку статевого життя дітей у віці від 9 до 12 років та старшої вікової групи до 26 років, які не були вакциновані в дитинстві.
Вакцинація нерекомендована, але можлива і в дорослих у віці між 27 та 45 роками, при цьому необхідно зважити ризик інфікування новими типами вірусу і відповідно бенефіти, отриманні від вакцинації. В цьому віковому інтервалі здебільшого люди вже неодноразово мали контакт з деякими або багатьма типами HPV, при цьому вакцина має ефективність лише до обмеженої кількості типів вірусу ( максимально проти 9 типів віруса). Це ставить її ефективність (в цьому віці!) під великий сумнів.
Важливо розуміти, що в будь-якому віці новий статевий партнер – це завжди ризик інфікування новими типами вірусу людини. При цьому люди, які вже тривало перебувають в моногамних стосунках не схильні до ризику інфікування новими типами HPV.
На сьогоднішній день для вакцинації у світі рекомендовані 3 види вакцин проти HPV:
• Церварикс(проти двох типів віруса),
• Гардасил (проти 4 типів віруса),
• Гардасил-9 (проти 9 типів віруса).
Всі три вакцини ефективні проти двох найнебезпечніших високоонкогенних типів HPV 16 і 18.
Вакцина Гардасил крім того ефективна проти 6 та 11 типів, які викликають утворення кондилом.
Гардасил 9 ефективна проти 6, 11, 16, 18 та додатково проти 31, 33, 45, 52 та 58типів.
Отже, що може зробити кожен, щоб максимально зменшити ризик набуття HPV та пов’язаних з ним захворювань:
• використовувати презерватив, який хоч не захищає на 100% від інфікування, але зменшує цей ризик;
• обмежити кількість статевих партнерів;
• жінкам - систематичне відвідування гінеколога, навіть при відсутності скарг;
• відвідування спеціалістів при виникнення скарг з боку органів, які уразливі до HPV; що особливо актуально для людей з пригніченням імунітету;
• вакцинуйтесь, якщо вам немає ще 26 років, або проконсультуйтесь щодо доцільності вакцинації зі своїм лікарем, якщо ви вже минули цю вікову позначку;
• вакцинуйте своїх дітей, як хлопчиків так і дівчаток у віці від 9 до 12 років, дайте їм шанс прожити це життя без раку, асоційованого з HPV.
Автор Ольга Іванченко, лікар проктолог
Записатися на прийом до лікаря проктолога Ольги Іванченко