Сором як бар’єр до лікування: чому ми тягнемо до останнього
Багато людей звертаються по медичну або психологічну допомогу лише тоді, коли вже «немає сил терпіти». Симптоми посилюються, стан ускладнюється, а шлях до відновлення стає довшим і важчим. Часто причина цього — не відсутність інформації чи доступу до лікарів, а сором.
Сором — одна з найпотужніших емоцій, яка здатна надовго заблокувати звернення по допомогу. Він змушує мовчати, відкладати, знецінювати власний біль і переконувати себе, що «поки не так уже й погано». Це не просто ніяковість. Це глибоке відчуття, що зі мною щось не так.
Не «я роблю помилки», а «я — помилка».
На відміну від страху, який реагує на зовнішню загрозу, сором спрямований усередину. Він формує переконання, що наш стан, симптоми чи потреби роблять нас «неправильними», «слабкими» або «гіршими за інших».
Саме тому сором часто супроводжується мовчанням і ізоляцією.
Як сором заважає звернутися по лікування
Сором рідко звучить прямо. Частіше він маскується під знайомі фрази:
-
«Я ще потерплю»
-
«Не хочу здаватися слабким/слабкою»
-
«Лікар подумає, що я перебільшую»
-
«Іншим зараз гірше, не до мене»
Через це людина відкладає візит до спеціаліста, навіть коли симптоми повторюються або посилюються. Замість допомоги з’являється звичка терпіти — іноді роками.
Сором і стигма: соціальний вимір
Сором рідко виникає на порожньому місці. Його підживлює стигма — суспільні уявлення про те, що:
-
хворіти — це ганебно;
-
психологічні труднощі — це «не справжні» проблеми;
-
звернення по допомогу — ознака слабкості;
-
деякі теми «неприйнятні» для обговорення.
Особливо сильним сором буває у сферах, де багато табу: психічне здоров’я, сексуальне здоров’я, залежності, хронічні стани. Людина може боятися не лише діагнозу, а й оцінки — з боку лікаря, близьких або суспільства загалом.
Чому ми тягнемо до останнього
Є кілька причин, чому сором змушує відкладати лікування:
1. Страх бути засудженими
Люди бояться почути осуд або знецінення. Навіть якщо раціонально розуміють, що лікар — фахівець, внутрішній страх може бути сильнішим.
2. Звичка ігнорувати себе
Багатьох з дитинства вчили «не скаржитися», «терпіти», «бути сильними». У дорослому віці це перетворюється на автоматичне відкладання допомоги.
3. Невпевненість у власних відчуттях
Сором змушує сумніватися: а раптом я перебільшую? а раптом це несерйозно? У результаті людина чекає «гіршого», щоб дозволити собі звернутися.
4. Страх змін
Лікування — це не лише про діагноз, а й про зміни. Інколи сором маскує страх того, що доведеться щось переосмислити у своєму житті.
Наслідки відкладеного звернення по допомогу
Коли лікування відкладається, проблема рідко зникає сама. Частіше вона:
-
переходить у хронічну форму;
-
ускладнюється;
-
починає впливати на інші сфери життя — роботу, стосунки, сон, емоційний стан.
До фізичних або психологічних симптомів додається ще й провина: чому я не звернувся/звернулася раніше. Це створює замкнене коло, у якому сором лише посилюється.
Звернення по допомогу — це не слабкість
Важливо назвати речі своїми іменами:
звернутися по лікування — означає взяти відповідальність за себе, а не здатися.
Лікарі, психологи й психіатри працюють не для того, щоб оцінювати або засуджувати. Їхнє завдання — допомагати. Симптоми не роблять людину «гіршою». Вони лише свідчать про потребу в підтримці.
Іноді не потрібно одразу долати все. Достатньо маленького кроку:
-
почати з онлайн-консультації;
-
написати повідомлення замість особистої розмови;
-
сказати спеціалісту, що вам складно говорити про цю тему;
-
дозволити собі допомогу без виправдань.
Сором слабшає, коли його визнають, а не замовчують.
Якщо вам потрібна консультація спеціаліста, отримання психічної допомоги або мотивація для подальших кроків у відрахуванні та профілактиці — радимо обов’язково звернутись до зручного способу та записатись на консультацію на Help24 TeleHealth.
Читайте також: